Ще з кінця 90-х люди почали скаржитися, що погода вже не та — надто тепліє. Спершу мало хто тим переймався: агрономи хіба знизували плечима, бо кукурудза, як росла, так і росте. Але за останні п’ять років природа так закрутила гайки, що вже не сховаєшся. Або підлаштовуйся, або восени дивись у порожній бункер і чухай потилицю.
Що змінилося на полі?
Передовсім, земля стала сухіша. Дощі йдуть абияк, раз у раз вітер сушить ґрунт, а вода випаровується. Тепер літо таке: вдень +30, вночі – всього +15. Вдень сонце пече, посіяні культури ледве дихають, а вночі, коли трохи легше, набігають шкідники й беруться їсти все, що є на полі. Весна теж тепер як лотерея — то мороз, то сніг у квітні впаде, а то спека в березні. А взимку сніг, як диво: коли випаде — фотографують.
Що аграріям варто робити?
Перше – думати, що сієте. Насіння має бути витривале. Посухостійкість – то святе, бо кукурудзі треба багато води, а дощ, як завжди, йде не тоді, коли просиш. Варто шукати гібриди з добрим стартом, щоб бур’яни не задушили, і такі, що швидко віддають вологу при зборі — сушарка зараз дорога. ФАО десь 230-330 буде саме те.
Друге – не гнатися за календарем. Дивіться на землю і небо, а не у відривний календар.
Глибина сівби – також не дрібниця. Як сухо, кладіть зерно ближче до вологи. Землю обробляти теж треба з головою: рештки залишайте, стерню не паліть, а ще й сидерати посійте, буде легше зберегти вологу. Бо як витягне сонце воду з-під плуга — потім не докличетеся дощу.
Бур’яни – то вороги. Вони воду крадуть, а нині кожна крапля дорога. Гербіциди й міжрядна обробка — ваше все. Не економте тут, бо потім більше втратите.
Добрива – дорожчають, але без них — нічого доброго. Якщо є зрошення, то пробуйте фертигацію – полив із підживленням, бо так воно і простіше, і вигідніше. Локально вносити добрива – теж мудро, щоб все було при корінчику.
І найголовніше — не боріться з природою. Не спішіть, працюйте з головою – і все буде добре.
